Рижкова С.В.

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля.

До проблеми виховання почуття любові до людини у школярів

Проблема виховання ціннісного ставлення до людини у школярів складна і багатопланова. Її моральні та етичні аспекти розглядались як у філософській, так і психолого – педагогічній літературі. Філософи (Г.І.Ващенко, Ю.М.Завгородній, В.О.Котусенко, Ю.С.Терещенко) вважають ціннісне ставлення до людини важливою передумовою активності особистості в соціальній та культурній творчості. З позицій пріоритету гуманістичних цінностей розглядають духовне оновлення сучасного суспільства І.Д.Геращенко, Д.М.Донцов, В.І.Ковальчук, І.І.Кравченко та ін. Психологи досліджують ціннісне ставлення до людини як складне психічне утворення, крізь призму почуттів, потреб, свідомості, відносин (І.Д.Бех, О.В.Киричук, І.Д.Кульчинська, В.І.Москалець, О.Б.Старовойтенко).

Основою розуміння ціннісного ставлення до людини є філософське вчення про людину та її чільне місце у світі. Людина – унікальне творіння природи, суспільства і самої себе. Вона – «найдивніше з дивних див» - з її неповторністю, багатоманітними біологічними, психологічними рисами.

Ціннісне ставлення до людини ми розглядаємо як синтетичне поняття, що відображає цілісну сукупність морально – психологічних якостей індивіда, сутністю яких є спрямованість на людину, ставлення до неї як до вищої життєвої цінності.

Одним з принципів педагогічної діяльності Ш.О.Амонашвілі є любов до людини. Любов до людини – це основа гуманістичної педагогіки. Гуманістичне виховання дітей с опорою на загальнолюдські цінності являється однією з пріоритетних завдань нашого суспільства.

Розвиток духу є головним фактором еволюції людини і людства, сприяє внутрішньому самовдосконаленню людини, гармонії у її душі, формує прагнення до Вищого духовного світу і вічних цінностей[5, 11]. Саме тому нагальною потребою нашої доби є надання переваги духовному вихованню підростаючого покоління.

Проте життя та шкільна практика переконують у тому, що ціннісне ставлення до людини не стало пріоритетним у системі цінностей та відносин людей. Свою апатію і зневіру підлітки демонструють шляхом відмови від виконання завдань, а також небажанням рахуватися з авторитетом вчителів і батьків. Зростає схильність до конфліктів, різко знижується престиж знань. В учнівському середовищі спостерігаються прояви крайнього індивідуалізму та егоїзму, нетерпимості, агресивності [4,14].

Е. Фромм однією з основних цінностей вважав любов. Він впевнений, що любов- це мистецтво, і необхідно вчитися любити.

Відомий вітчизняний педагог Іван Огієнко писав про важливість дисциплінувати людську душу, необхідність оволодіння вмінням любити, прощати, творити добро, бути милосердним. За ствердженням професора, «любити-то служити, тобто чинити ближньому чи народові добро».У творах І. Огієнка знаходимо поради, як любити ближнього- любити думкою, словом, ділом. «У кожному ближньому треба бачити свого брата, і служити йому треба як братові», або «Рідний народ- це твій брат, і служити йому, як рідному братові»[5, 29].

На думку українських педагогів та філософів мораль є основою багатого духовного життя людини. Видатний вітчизняний педагог В.О.Сухомлинський писав, що не може бути моралі без елементарної людяності, не можуть бути доступними високі ідеали безсердечній людині, яка неспроможна до тонких переживань. Безсердечність породжує байдужість до людей, байдужість--- самолюбство, самолюбство--- жорстокість. Дитинство і юність повинні стати школою доброти, чутливості, людяності. Лише в цьому випадку в серці людини буде вся палітра благородних людських почуттів[1, 139].

Сучасні взірці освіти мають думку, що завдання освітніх закладів не тільки дати знання молоді, а й виховати її. Тільки у співпраці церкви, родини і навчальних закладів можна допомогти підростаючому поколінню пізнати Бога як вічну Любов, Добро, Правду, Справедливість і Милосердя [2, 69].

Аналіз історичного досвіду свідчить про те, що цінності людської особистості невід’ємні від ідеалів Істини, Добра і Краси; від духовності. Навчити дитину любити, явить йому прикладом, словом та ділом усю висоту, глибину та повноту цього справді Божественного почуття, - така місія духовно-морального виховання.

Таким чином, об’єктом духовно –морального виховання є серце людини, його мета – навчити серце любити. «Любить вообще, - пише протоієрей Іоанн Базаров, - так близко сердцу человека, так естественно для его природы. Но как любить, уметь любить – это задача жизни».

Особливу роль при вихованні почуття любові відіграє моральний ідеал як досконале втілення уявлень про людину. Добрий зразок потрібен людям завжди, але особливо в ньому мають потребу діти. Ідеал служить орієнтиром у житті та поведінці людини, він є найвища ціль, до якої прагнуть люди та яка керує їх діяльністю[3,6].

Аналізуючи роботи педагогів – класиків, таких як І.Г.Баринова, В.В.Григораш, З.Н.Іванова, І.І.Макарова, В.І.Новікова, Н.Г.Плахов, Г.П.Савина перед нами постають такі завдання:

1. Приділити увагу вихованню почуття любові до людини, шляхом знайомства з істинами християнства та народної моралі.

2. Оскільки сила та стійкість того чи іншого почуття залежить від вірної уяви про предмет любові, треба постійно формувати у учнів істинне та повне поняття про Бога, враховуючи уже сформовану у них уяву.

3. Особливо велике значення при вихованні почуття любові мають образи благочестивих людей, ім’я яких носять діти з тим, щоб в них склався досить повний та живий моральний ідеал.

4. Словесні образи, на яких виховується дитина, необхідно підкріплювати іншими образами – музичними, живописними, архітектурними, драматичними. Підсилення за рахунок цього емоційного поля приводить к підвищенню ефективності виховного впливу, дозволяє здійснити «правильный подбор впечатлений и представлений» (К.Д.Ушинський), необхідний для виховання почуття любові.

Література:

1. Гончаренко Н.С. До питання формування в підлітків моральних якостей // Таврійський вісник освіти.- 2004. № 1(5).- С.139.

2. Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. ВипускХVIII./ За загальною редакцією професора В.І. Сипченка – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2002.- 169с.

3. Петрикова Т. И Ценностный потенциал базового образования в духовно-нравственном воспитании учащихся: Монография .- М.: OIMRU, 2000.

4. Столяренко О. Народознавство: формування у школярів ціннісного ставлення до людини // Воспитание школьников.- 2001. №8.С.14-19.

5. Тюріна Т. Шляхи духовного формування особистості.-Львів: Сполом, 2005.- 106с.